Як же боляче кохати без надії,
І цілувати губи милого в уяві,
Таки не доля, чи ми винні,
не зуміли,
Розбились дні любові,
Солодко-ласкаві.
Пройшли роки,
і ми блукаємо по краю,
Кричить душа я обернуся і тремчу,
Лише у мріях з ним я дихаю, лечу,
А тут реальність, слова "ми" давно немає.
