Мені наснилась біла хата,
Де навкруги цвітуть сади.
І йде мені назустріч мати,
Несе напитися води.
А я з далекої дороги
Поміж густих пахучих трав
Спішу до отчого порогу,
Де народився і зростав.
Приспів:
Роки так швидко пролітають,
Життя, як сон, коротка мить,
А мати завжди нас чекає,
Її душа за нас болить.
Осінній сон журбу навіяв,
Зворушив душу, нагадав:
Десь там матуся, вся у мріях,
На шлях у вікна погляда.
Ми ж у турботах забуваєм
Про рідний дім, вишневий сад
І лиш тоді про все згадаєм,
Коли закружить листопад.
Приспів
Спішіть із мандрів повертатись,
Поки матуся ще жива,
Бо скоро час прийде прощатись,
Вже осінь листя обрива.
Речитатив
Зів’яла мати, ніжна квітка.
Пішла за обрій, в небуття,
І стала хата, мов сирітка,
Затихло мамине життя.
Приспів
Роки так швидко протікають,
Життя, як сон, коротка мит,
А мати завжди нас чекає.
Її душа за нас болить.
Спішіть із мандрів повертатись,
Поки матуся ще жива,
Бо скоро час прийде прощатись,
Вже осінь листя обрива.
ID:
99527
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 25.10.2008 19:29:46
© дата внесення змiн: 25.10.2008 19:29:46
автор: Зарудний
Вкажіть причину вашої скарги
|
