для мене бог ти
для тебе вона
для неї небо
і так по котрому колу невпинно жнемо ми
самотності ребра
вбивча направду потреба
так і в’яжемо очі
кайданами тремо зап’ястя
венам трясця пружним
їм за щастя напасті трагізм
так і ліпим вуста так викручуєм нервам жила
я для тебе не та
до тієї ти й геть не дострибнув
а вона не збагне усієї своєї суті
може теж німа
моторошно порожні
