лестощі загоює
тремтить по стелі
вежами
невпинно аж з-під ніг думок
чи повз поволі
чи знайти б ти зміг аби була нагода
швидкоплинне моє небуття?
ми змовчали в слухавку
шнур не привів
а на тому кінці дроту вічність
безтурботна
ще якийсь будинок час зруйнує усвідомлення
я
то вимір загадки твоїх світобудов
