Тату, ти нагадуєш про себе
легким, прохолодним вітерцем
сонячної, літньої години...
Бачу твої очі. Тихий щем
серце огортає у зажуру;
голос не почую більше твій,
постать гордовито-непонуру
не знайти на вулиці пустій.
Спомин, зачекай, не йди від мене,
дай насолодитися сповна...
Тату, я без тебе в цьому світі
зовсім незахищена, одна.
