Море пінне, море буйне,
я в твоїй стихії милій!
Огортають серце чуйно
і гойдають душу хвилі.
Спритний вітер, неугавний,
ширить пахощі солоні
і спливають миті плавно,
мов тримають у полоні.
Смуги пляжів, галас чайок,
бризу свіжого росини...
Кожен вечір та світанок
тут – небачена картина.
Розпластаю руки вгору,
привітавши гладь безкраю.
Лиш тебе побачу, море –
у красі умить втопаю!
23/24.VІІ.21 р.
Дуже гарне зізнання морю, яке неможливо не любити, ще і як сам символ свободи. Тим більше, що повністю співпадають Ваші рядки і з власним відчуттям, бо, кому, як не капітану, це оцінити.. В моїй збірці "Параллельные миры" є багато саме про це, як про любов до безкрайньої стихії моря. З повагою.