Горить між нами ніч багатозора,
і спраглий дотик тягне в глибину.
Твої вуста - це пристрасті прозора
і запізніла, хмільна далина.
Ти - полум’я, що входить в мої води,
і хвиля стелиться тобі до ніг.
Я - берег твій, розмитий від свободи,
де кожен дотик - наче перший сніг.
Ти - вітер, що вривається у груди,
ламає тишу, вириває крик.
Ти - дерево, де соки буйні й мудрі,
і кожна жилка у мені навік.
Ти - ґрунт гарячий, я в тобі розквітла,
корінням вглиб - у пристрасть і жагу.
Ми - дві стихії, гріх було б спинитись,
коли вливає нас в одну ріку.
Дуже гарно, образно.
