(Написано у співавторстві)
Коли всередині пече вогонь степів безкраїх,
Коли у вухах шум ковили над Дніпром
Коли в повітрі сіль Азова,
А очі повні сліз за садом під вікном
Я їду додому
Тут все моє: від перших звуків дня до сонця сходу,
Могили батька і до висоти небес
Тому щоночі я проситиму у бога
Вернути мені степ, який сьогодні щез
_________
Коли вночі кричатиму у тишу, бо неможливо витримать той біль
Обіцянки своєї не порушу, кричатиму про тебе звідусіль
________
Коли тобі хтось каже про тяжкі часиl
Коли не розумієш, як тепер існує світ
Коли вже більше не згадати, колись знайомі голоси
І згодом стало невідомо, де вихід, а де — вхід
Повернись домів
І все твоє тебе поглине з першої секунди
Розчинить у гарячих небесних кольорах
Обійме, пригорне, і деколи розчулить
Коли вже вдома — зникає всеохоплюючий страх
________
Коли вночі кричатиму у тишу, бо неможливо витримать той біль
Обіцянки своєї не порушу, кричатиму про тебе звідусіль
________
