Було задумався бігцем,
Ковтаючи повітря -
Крути папір над олівцем,
Хапай досвітнє літнє!
Було подумав – кроки три,
Між явним і між дивом,
Де бігають як королі
Дерева в білих гливах,
Неначе мертві мимохідь
Над світом безвідносно,
У кроках трьох, де сови сплять
Вражаюче і млосно,
Де мовить збоку від землі,
Закреслюючи слово,
Суворих злив гладенький шпат,
Слизький і кольоровий.
На мене дивиться між страз
Очицями спокуси -
Не плач товариш мій не плач,
Ніхто тебе не вкусить!
Ніхто образи не дійде,
Допоки в грозах літніх
Павук заснув і не пряде
І білі роси квітнуть…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=Il2qPnnkFN4&list=PLdFgdl1WGWM3MeMHG9YBFD8ln_FvvRPpk&index=2
