Між слів розбитих і мовчання,
Де ніч солодка, наче гріх –
Твоє ім’я – моє прощання,
Що знов лунає крізь мій сміх.
Я з вітром тишею торкаюсь
Твоїх колишніх ніжних снів,
Ще в спогадах тебе тримаюсь,
Мов не було болючих слів.
У кожній зірці – твої очі,
У кожнім подиху – твій слід.
А серце, як чуже пророцтво
Це тиха прірва без воріт.
Крізь час і простір – без опори,
Я йду по пам’яті сліпій.
Ти – мій політ, ти – моя горе,
Мій біль у золоті орбіт.
І знов молюся не за щастя,
І не за спокій й каяття,
Лиш за одне: з тобою любий
Відчути справжнього життя.
