Пробач, що доля розділила нас,
Пробач, що ми тепер знайомі.
Пробач за спогад, що щоночі згас —
Як світло в хаті без любові.
Пробач за тишу у душі моїй,
За погляд, що тебе шукає.
Пробач за смуток у весні сліпій,
Що в серці досі не вмирає.
Пробач, що згадую тебе щораз,
Хоч маю йти вже іншими шляхами.
Пробач за той нездійснений наш шанс —
І за любов, що стала поперек твоєї долі…
