все лежу а вгорі майорить отакезний місяць
кішки поряд муркочуть і ковдру старанно місять
піднімайся і не гордуй
всі ми врешті уперті голодні тварі
повня кольору кіноварі
наганяє думок орду
біла стеля тепер глибока аж чорна наче
трісне шкіра крізь неї пристрасне вовкулаче
вийде серце
— я так і лежатиму горілиць —
і по дому блукатиме спрагле до слів і голе
подивись-но яке я вражене й невагоме
нагодуй вже нарешті тих знахабнілих киць
#Єлена_Дорофієвська
@yelia_poetry