Часи війни не забуті,
І ніколи не стануть забутими,
Вони же стануть по суті,
Нашими звичними буднями.
Вони стануть нашою тінню,
Крок за кроком, усюди і скрізь,
Заполонять усе розуміння,
Ти прийми це назавжди, й змирись...
Часи війни не забуті,
Навіть після останнього бою,
Ці жахи які стали набутими,
Всюди з серцем і головою.
Вони вже навіки у пам'яті,
Звуки вибухів, градів, сирен,
Окрему папку будемо мати ми,
Там де безліч емоцій, імен...
Часи війни не забуті,
І ті люди, що згинули в ній,
Що довелося відчути їм?
Там знайомий був твій і був мій.
Все було до війни так чудово,
Скільки митей залишено там,
А тепер це лиш згадане слово,
І розбитий геть внутрішній стан...
Часи війни не забуті,
І ніколи не стануть забутими,
До скону із нами по суті,
Як же тепер з цим бути нам?
Скільки у спогадах болю,
Не змінити цього вже ніяк,
Не змінити з історії бою,
Що залишив свій слід у серцях...
