Лампи.
Смарагдових дзеркал глибина,
Кришталевих люстр мерехтіння.
На темних підмостках в тиші одна.
І обімліла зала,
Зі смертю говорити почала
Паррала.
Кличе.
Та не приходить вона,
Знову і знову.
Серця,
серця здригаються плачем
А в дзеркалах зеленіють,
Колихаються шлейфів шовки
Як змії.
Federico García Lorca CAFE CANTANTE
Lamparas de cristal
y espejos verdes.
Sobre el tablado oscuro,
la Parrala sostiene
una conversacion
con la muerte.
La llama
no viene,
y la vuelve a llamar.
Las gentes
aspiran los sollozos.
Y en los espejos verdes,
largas colas de seda
se mueven.
