UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Галя Костенко: Село моє Козин зоветься - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталі Косенко - Пурик, 17.02.2022 - 06:27
Чудово зобразили своє рідненьке село, ніби побувала разом з Вами. Дякую, Галинко.   
Галя Костенко відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 19.02.2022 - 00:40
Сердечно дякую, Наталочко, за теплий відгук  .Де б не їздили, де б не проживали, а дома ми там, де народились і зросли. Щасти Вам!!!
Галя Костенко відповів на коментар Катинський Орест, 12.02.2022 - 09:44
Так, п.Орест, пам’ятаємо ще живу природу - з лугами та живою водою в річці… Дякую, що заглянули  
Катерина Собова, 08.02.2022 - 08:38
Як же хочеться повернутися в те квітуче колись село, де вулиці були заповнені дитячим сміхом, і люди усміхалися один одному!
Галя Костенко відповів на коментар Катерина Собова, 08.02.2022 - 08:55
Дякую від всього серця, Катрусю, що завітали до села мого дитинства. Так, там було добре. Я щаслива, що зросла у такій ще не зіпсованій природі. З річок та озер ще можна було пити воду… Ще були луги, не вирубані ліси… Ми бігали по морожку та білому пісочку босоніж… Ніби з іншого світу… А зараз вода гниє, бо стояча (зато є дамби), лугів немає, густа забудівля палацами, ліс рубають, щоб ставити нові палаци… От цікаво виходить: людей меншає, а місця їм усе мало й мало.   
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
