Щоби рости,
потрібно працювати,
пусті забути монологи,
густі фіранки з вікон зняти,
поглянути в неві́домі світи,
І йти, і йти - трудити ноги…
І розумом своїм
і власними руками,
сотворити те,
що не зумів ніхто, віками…
Щабель в щабель
долати росту сходи,
Сягнути чисті води
через пороги, каламуті рік,
Й життя освоївши науку,
покласти переможно руку
на Олімпу пік…
… адже хіба ростеш
на плечі іншим ставши,
коли із-за спини овець пасеш,
лише їх блеяння злякавшись..?
