Не ховайся Місяцю,не ховайся,
Нині ж ти казав мені – закохався,
Вихваляв, що зіронька ясноока,
Тож на небі виплила одинока.
Я тобі довірилась, заіскрилась,
З золотим відтінком засвітилась,
Заспівало пташкою надвечір’я,
Розплеска́ється в небі біле пір’я.
І збиралось сонечко вже на спокій,
Однолюб, я присягавсь кароокій,
Зарожевів обрій і хмар чарівність,
Прикрашала місячну щиру вірність.
Вмить, за Місяцем... знову зазорилось,
Кароокої, серце зажурилось,
Він й забув про зіроньку одиноку,
Посвітлів, залицявся в жовтооку.
09.02.2021р
Так і в житті буває. 
