Я – один і ти – одна,
Угукує десь сова,
Десь щось мимрить Аладін –
Бо зараз і він один.
Ми вже сумуємо давно
Та дивимось в нічне вікно,
У нас давно стухлі очі,
Бо втекли любові ночі.
Та єдність наша непоборна,
Навіть у сумі та печалі,
Бо Творчості горять ще горна –
Мистецтва поїзд на вокзалі
Свисток Натхнення. Чуєш?
У купе папір та фарби.
Геть сумніви і зваби!
То на що ти ще чатуєш?
Сьогодні ти мене малюєш!
03.11.2020
К.
