Ми вже не разом цілий рік
спілкуємось,як друзі.
Та ти відкрив маленьку таємницю..
взяв в руку татову рушницю.
Сказав мені,що вуст твоїх
торкалась інша.
Зламалось серце..
рана стала глибша.
Та я ж забула,викреслила,стерла,
тоді чому душа моя померла ?
Ми ж лише друзі..друзі..друзі,
..як гарно пахнуть квіти в лузі..
Ти цілував,бо алкоголь навіяв
Чому він так жорстоко заподіяв ?
А ти сказав:„Не всі цілують тих,кого кохають..
..я випив алкоголь,дурак..“
/зітхають/
Він любить..любить..любить.
Та час-він не лікує,а все губить!
Ми знову “друзі“,але є одне “але”:
рана від рушниці ще живе.
, але дуже засмучуся 
