Я без тебе сміюсь? Я без тебе, скоріше, заплачу
Перетну чорну смугу, можливо, на вдачу,
Пересічені погляди задля усіх перехожих,
Та твоїх слідів мало, твої я ніяк не знаходжу.
І, напевно, без тебе я вголос мовчати посмію,
Загадаю тебе, щоб раптово, скоріше, бо я одурію…
Однокрила стою під ширяючим оком пташиним.
Відгукнись! Бо не вижити цілому без половини!
Бо пече на беззахиснім полі без крихітки тіні,
Як безпанцирне серце згорає від нерозуміння,
Від незгоди, що крапля по крапельці - в дощ неминучий,
Та без тебе не л’є, не гримить, тільки скупчені тучі.
Я з тобою зійдусь десь далеко, а хочеться – з близька
Доторкнутися гілкою пишною до корінця твого – низько
Ти… там, де високо, там де синіють краєчки безлюдного неба,
Ти…то занадто вгорі, то глибоко у надрах, а я уявляю тебе біля себе.
ID:
857966
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 14.12.2019 22:20:04
© дата внесення змiн: 14.12.2019 22:20:04
автор: Катерина Лубянська
Вкажіть причину вашої скарги
|
