[
Краплинка краплю доганяє,
Їх вітер струшує з гіллі.
І з ними, граючись, гойдає,
Як діаманти у імлі.
Одна краплинка ось зависла:
Вона остання серед всіх.
Її залишив він навмисне,
Бо хоче знову нових втіх.
Він придивлявся так і сяк,
Так дивувала її сила.
Невже, він просто був добряк,
Що його вчинок зупинила?
Хотів хитнути він стебло,
Яке занадто було хиле,
Та краплю сонце обдало -
Всі вітру наміри змінило.
Розтала крапля тут нараз,
У невідомість полетіла,
Та вітер глянув без образ:
Бо теплота - велика сила.
Чудова лірика! Майстерно, ніжно. Яка то спостережливість! Гарно описали картину! Зі Святом Вас Надійко!. Хай Божа Мати покриє щастям Вас,придасть сили і добра!