Рахую дні і години теж,
Чомусь хандрі й досі нема меж,
І ніжне сонце, не потішить,
Хоч у вікно і сяйвом світить.
Ото, хандра - справжній банний лист,
Чи ти від неї і знайдеш хист?
Немов сповита в павутинні,
До хмар торкнутися би синіх.
Й злетіти з ними, бачити світ,
Знайомим слати - щирий привіт,
А із обіймів, як вирватись?
Визвати дощ, з ним посміятись.
Змити б хандру, десь у небуття,
Щоб знову стало все до пуття,
Жити й радіти квітам, йому,
Відчуть у серці теплу весну.
Й відповісти вже на той дзвінок,
Піти назустріч - лиш один крок,
А він чекає, точно знаю,
Я ж від вагань дуже страждаю.
Бажання є хандру прогнати,
Й як колись, вірно кохати.
2016р
Кохання і робота - найкращі ліки від всякої хандри і депресії! Відсунемо, Ніночко, хандру, роки ідуть, а в нас ще стільки всього незробленого, треба встигнути!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Ваша правда, не ті роки, бо робіт багато,хоча депресія часом і дістає...Та мусемо справлятись
