Я пам’ятаю Ваші очі
і поцілунок у щоку.
Такі оказії урочі,
буває, личать козаку.
І я подякувати хочу
хай не востаннє на віку
за ту єдину мить п’янку
і щиру усмішку жіночу.
Усе минає і тече
і дотик ніжний не пече,
а одиноке серце гріє.
Хоча це, може, і не те
як має бути тет-а-тет,
коли ще жевріє надія.
.
