Давай поплачемо з тобою наостанок.
І скажеш, може, як колись любив.
Настане день, закінчиться світанок.
І вибратися з нього нам забракло сил.
Давай прощатися, допоки ще не пізно,
Допоки потяг спить на колії́,
Можливо, потім грім ударить грізно,
І впаде дощ на ву́ста зранені мої.
