А ви бачили світанок, який він мінливий?
Червоніє, соромиться, як мила дівиця,
Ні, це наче, парубійко, зовсім не сміливий,
Потемніє на якусь мить, зненацька іскриться.
То так зовсім, випадково, стає весь рожевий,
Виглядає упевнено, до землі так ніжно,
Стежку стелить, на весь обрій, майстер березневий,
Кольори всі сірі, на сині змінить поспішно.
Ясний промінь, як художник, намалював ребра,
Розстелив, раптом веселку, ледь – ледь в позолоті,
Так сміливості набрався, сяйво на пів неба,
Вмить увагу відвертає, пташина в польоті.
І заграє часом морем, хмари справжні хвилі,
Крають небо на частини. Ще по ньому зорі,
Та й світанок схова в шати, на самому схилі,
Десь до заходу найближче, в темному просторі.
А на сході квітне мальва… із відтінком літа,
Фарби смужками, різнокольорові, стрічками,
Шматок ситцю яскравіє, піднесе ввись світла,
Промінці, вмить поміж хмари, виграють свічками.
Яке щастя, просто жити, відчуть прохолоду,
Край мій рідний,любуюся, вишневий світанок,
Зачарована красою, маю насолоду,
Із пташиними піснями, зустрічаю ранок.
23.03.2019р
Справжня краса цей чарівний вірш про ранок!Гарний,добрий краєвид у достойному вірші і фото!Ніно,вибачте мене за мою неуважність і вчорашню помилку. 
