А хто мені сказати має право,
Який я маю Львів любити?!
Місто, що спить, чи просто засинає,
Місто – голодне на неспокій чи байдужо-сите?!
Чому мені це має хтось вказати,
Яким для мене має бути Львів?!
Я народився, я навчився тут ФАНТАЗУВАТИ,
Я місто сам собі своє побачити посмів …
Не цей благенький ресторанний,
Нічним життям бурхливий і самотній,
А Львів захований від справ банальних,
Що мерехтить у місячній безодні …
Дворів старих ледь чутне давнє ехо,
Облич із каменю, що оживають уночі,
Той Львів, який водночас близько і далеко …
З концертів йдуть додому «багачі» …
У ньому музика звучить з усіх сторін,
І просиш в Лебедів уваги на хвилинку:
Я вам вірша тихенько розповім,
Ось тут на лавочці, в тіні цього будинку …
Не блиск, не гамір і не лесть криклива,
А тихий голос, силует століть,
Не розкіш крадена, тому така зрадлива.
Ви в місто знову музику впустіть …
На ярмарку заморські сувеніри
Комусь припали дуже до душі,
Ковбаси, овочі, гарніри,
Ви не біжіть, будь-ласка, не спішіть …
Бо то не Львів,
Його нема у цьому,
Він заховався, він образився й мовчить,
Від гамору він відчуває втому,
Мені здається, що він просто спить …
Музичне прочитання з допомогою ШІ
не зовсім зрозумів, що ви маєте на увазі ... якщо про Криївку, то це на жаль не Львів ... використана ідея для демонстрації імітації пам'яті ... якщо про те, що ховається від туриста, що бігає за голосним та блискучим, то тоді я з вами згоден ... колись у місті було чудове кафе з безліччю годинників ... може я перебільшую, але нанесення надмірних прикрас на обличчя не міняє обличчя, не робить його кращим ... буває, що за ними й не побачиш, що там під ними ...
Дуже гарно написано. І видно, що Вам дійсно болить засилля туризму. З Вами разом відчула красу маленьких, захованих від туристів, старих вуличок.
Дуже люблю Львів. Ось такий, справжній
ой тільки не засилля туризму ... туристи є різні ... іноді вони саме додають колориту міста ... біда в тому, що ресторанно-клубний туризм - це не побачити справжнє місто, а просто дешевше порозважатися ... і мені це не до душі
Ох, як гарно про Львів! В моїй уяві постали старовинні будиночки, освітлені місячним сяйвом...
Шкода́, що я ніколи не була у Львові, дуже хочеться побачити це місто.
є два міста ... одне "сучасне", що блищить і кричить ... а є місто, де треба високо задирати голову, іноді болісно зітхаючи, проходячи повз чергову не збережену будівлю, на чиєму місці раптом виростає мавзолей чи щось схоже на нього ... і того міста все менше і менше ... архітектори скрегочуть зубами (ясно, що не всі), поети виголошують жорсткі промови, а більшість просто мовчить ... дякую