(Фото: Садиба-музей Р.Кириченко "Мамина вишня" с.Корещина на Полтавщині)
Вже вечір надворі…Сонце стомившись,
За обрій багряний лягає спочить…
Окутаний в чари сад Чураївни
В зимовім засніженім царстві мовчить...
Сріблом покрились дубки корещанські,
де Рая маленька любила співать.
Згодом пісенні мотиви селянські
Цим співом змогли увесь світ здивувать.
Вогником сяють всі вікна світлиці
Гостей виглядають з далеких доріг.
В небі в цей час спалахнула зірниця...
Осяяла рідний батькі́́вський поріг.
Вбралась,мов панна, калина врочисто
Пильнує щодня кириченківський двір.
Граційно вклонившись червоним намистом,
Дарує нащадкам історії твір.
Про нашу козачку, пісень Чураївну,
що голосом пісню знесла до небес
Нашу, вкраїнську, величну й чарівну
Стократну яка має силу чудес.
Дрімає в задумі «Мамина вишня»...
Їй сниться дитинство і рання весна,
стежка хрещата і біле намисто,
той сад, де співатиме пісню вона.
Дуже гарно і чарівно про прекрасний рідний край в зимку! 
