Спада на землю літній вечір,
Повільно сонце догора.
І легкість падає на плечі.
О! як чарує ця пора.
Ніде нікого, тільки вітер
У листі десь зашелестить.
Безцінний це природи витвір:
Всі мають змогу відпочить..
Неспішно Місяць випливає,
Цю грішну землю освітить.
Та тільки він один лиш знає,
Як від темноти всіх захистить.
На небо висипались зорі,
Там серед них, моя одна.
Вона у світі неповторна,
Вона для мене таїна.
Дивлюсь з цікавістю на небо,
Яка таємна далина.
А, може, так оце і треба:.
Тим й заворожує вона....
