Я заховаюся, кохана, від людей
В твоїх очах, немов дитя у квітах,
Я зацвірінькаю, неначе соловей,
Я загойдаюся на віях, як на вітах!
Озерами твоїми попливу,
Як красень-легінь в старовинній казці,
І ляжу у пахучую траву
Твого волосся пасма розпрекрасні.
Про це не знатиме ніхто, впадуть сніги,
Зима пухнасті віти нам постеле,
Про це не знатиме ніхто і навіть ти,
Моя лебідко ясноока, моя леле!
