Друзів ми в житті не вибираєм.
знаєм: це дарунок нам з небес.
Та чому ж ми часто їх втрачаєм
Через купу кинутих словес,
Від яких душа болить і плаче.
Безсердечні кинуті слова...
Та тихенько зносить все терпляче,
І зажуру від людей хова.
Що втрачаєм, те не повернути.
(Хай не всіх торкнуться ці слова).
Прийде день і зможемо збагнути,
Що помилка ця була страшна..
Надежда, не переживайте так,главное,что Вы надёжный друг.Мы православные должны прощать друг другу всё. Ну, кинул человек обидное слово...может не со зла...не подумал!Стих хорош
Це всього лише вірш, Толю! Я зовсім не хвилююся... 
