Мадонно українського села,
Ґвалтована, катована, розп'ята,
Я вірю в тебе. Доторкнусь чола,
Де у віночку і калина, й м'ята —
Благослови! Дай сили і снаги
У світ нести твоє дитя і волю
Попри дощі, тумани і сніги,
Щоб відшукати оту згубу — долю,
Що до Сибіру прадідів звела,
Які посміли не скоритись звіру...
Мадонно українського села,
Тебе і досі ще несуть в офіру...
око поклали на села ще з часів 1-ї революції (тому і прадідів в Сибір), у нинішню рев. не получилось прихватизувати села, будуть іще робити ласі на нашенський шмат землі. Як тільки ці мадонни виживають? - один Бог знає.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І не кажіть. Люди доведені до зубожіння. Не тільки матеріального, а й духовного.
Рада Вас бачити.
