Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Патара: Згадуючи голодні 1932-1933 - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тріумф, 27.11.2016 - 16:14
І ця чужа воля не хоче аж ніяк відступани, придумуючи найрізноманітніший абсурд ![]() ![]() J. Serg, 26.11.2016 - 23:43
Степ і стежка в село. СелоСиве-сиве старе-старе Хилить долу своє чоло, І хатами, хатами мре. Сум сумує. Мовчить народ. Сумнів суне сумління. Смерть. Голод порає тут город. І живими лишає чверть... ![]() ![]() Світлана Моренець, 26.11.2016 - 21:52
Навіть нам нині тяжко згадувати чужі спогади. А як було їм виживати? ![]() ![]() ![]() Патара відповів на коментар Світлана Моренець, 26.11.2016 - 22:40
Сплакалася нині... Хоч, слава Господу, з моєї родини ніхто не постраждав, навпаки вони збирали їстивне для відправлення на Велику Україну. Прикордонники радянські за Збручем розвертали підводи і казали що у них голоду немає... ![]() ![]() ![]() |
|
![]() |