Промайнуло Літо мов примара,
Осінь теж пішла від мене,
У минулому спочила слава,
Що життя моє буремне.
Інколи у снах ще бачу радість
Святкування першоснігу,
Як Зима довкілля морозно їсть,
Річку одягає в кригу.
Але тіло моє при цьому спить
У теплі, бо м’яка ковдра
Стрімко, немов літак-килим, летить
В сновидінь таємні надра.
27.10.2016
Липовий Скиток
