Коли травневий вечір зливи ллє,
І листям шарудить, ледь-ледь, необережно,
Нам можна двом помріяти безмежно
Про наше майбуття - твоє й моє.
І як у тишу ночі день пірне,
І як запахне дощ, коли вже змовкне злива,
Обіймеш ти мене, злегка та несміливо,
І, може, в мене страх отой мине...
