Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: З тих часів - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 02.08.2016 - 23:11
геометрія, 29.07.2016 - 14:00
Дякую, Наталю, за такий чудовий твір! Читала і бачила своє: згорьоване,голодне,напівсиротливе,.. але таке неповторне і миле... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чомусь у ті часи навіть проблеми видавалися не такими масштабними, як зараз... Спраглі див, дитячі серця шукали затишку і безтурботності у світі, що їх оточував... І їм це вдавалося! Дякую Вам щиро за добрі слова! ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 29.07.2016 - 13:33
Стільки приємних, реальних, життєвих спогадів в одному вірші. ТИ, Наталю, зачепила струни не тільки моєї душі (судячи по відгуках, а й усіх читачів, для яких тема дитинства, родини, рідного дому - найсвятіша! Дякую тобі, що тішиш нас чудовими віршами і освітлюєш наші душі промінням своєї поезії Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надія Рубінська, 28.07.2016 - 21:24
ПРЕЧУДО Стільки гарних, образних метафор, які викликають щем, бо торкаються потаємних спогадів... Дякую Вам, Наталю! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Богданочка, 28.07.2016 - 16:55
НАталочко, повернула ти і мене у дитинство Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую, пане Михайле! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за добрі слова, Ілеє! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світланонько! Інна Серьогіна, 27.07.2016 - 22:22
Світ був тоді безмежним, і простотаЧи не найбільшим дивом була й дарами! Мов крізь роки відлунює те «Ната́…» Голосом мами… Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Про таке завжди пишеться душею... Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова), 27.07.2016 - 18:50
от...вірш....а читаєш і зачитуєшся,ніби казкою....і на серці хОроше-хОроше стало Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую, Любонько! Валя Савелюк, 27.07.2016 - 16:06
соковита панорама безтурботного щасливого дитинства Стежка-хідни́к, що завше веде до хати, Комин у космос цілиться олівцем… На видноколі – сині кити́ Карпати Ув океані неба, у піні хвиль Мирно вляглись погріти вологі спинки. Хата моя осіла, мов корабель, Серед лілових повеней материнки. (Я підлітаю – й страх мне не бере - у цьому рядочку одруківка сталася випадково - мне - "е" загубилося))) |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||