Розвернулась. Пішла. Розбиваючи небо на атоми,
Розриваючи всесвіт такою прекрасною тишею...
Він поранений впав. В бій не можна з такими втратами..
Він би слідом пішов, та куди вже з такою нішею?
І не було жалю у твоїх скам'янілих зіницях,
Твої вуха забиті не чули його молитов...
21 століття... Яка тобі в біса різниця,
Що він марив тобою, чекав твою кляту "любов"?
Задоволена. Мов сутенерка новими шматами.
Ще життя покарає. Не може вже бути по-іншому.
Розвернулась. Пішла. Розбиваючи небо на атоми,
Розриваючи всесвіт такою болючою тишею...
Всяка б*ба, як необкатана кобила..., гонориста поки сіно не закінчеться.))) Хороший твір своєю асимтотичною уявою... Розумно! Талант! Дід знає що пише!
Дід Михалич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00