Давно заросла бур’янами
Стежина у старім саду.
Немає вже сили у мами
На ношу дворову тяжку.
А ми – і пузаті, і статні -
Невміло за щось беремось.
Запрошує мама до хати,
З подолу виймаючи щось.
Графинчик, в льоху запітнілий,
Усмішливо ставить на стіл.
Ніяково якось, знесили,
Смакуємо радість і біль.
В минуле вернутися знову
Бракує сміливості, слів,
Та просяться душі додому
В обійми старих матерів.
