Судилище мені аплодувало.
Настав нарешті визначний момент -
Зробила крок... і схибила,... і впала...
Хіба для світу совість аргумент?
Ховаю очі, - мов не маю права.
Чому? Від кого? Хто мене прирік?
Стискає серце золота оправа.
Хто теє робить: Бог чи чоловік?
Мордую нерви — вже стяла до нитки.
Тріпоче десь всередині нудьга.
Зробила крок.... Посунула до клітки...
Закалатала у душі душа.
