Вкладаючи душу у кожен життєвий штрих,
Шукаючи совість під хрускіт дурних банкнот,
Грати чужий реквієм і, не знаючи нот,
Палити всі спогади, щоб не втопитись в них.
Промінявши всю гордість на холод чужих долонь,
Шукаючи щастя, чекаючи дива на дні,
Тонути у правді, повіривши власній брехні,
Летіти на світло, мов метелики на вогонь.
Розбиваючи мрії об скелі чужих берегів,
Роздираючи небо на сотні нових імен,
Проклинаючи кожен, давно вже проклятий, день
Зрозуміти що вже згорів.
