Томущо ніхто вас не вкриє колись з головою
Бавовною чистою мов плащаницею спати,
Тому що ніхто не вестиме вас гордо до страти
Не буде ридати над теплою, теплою кров ю
Купатись купатись у срібній великій купелі
Летять на руїни качки та ще й лебеді білі
І будуть здіймати маленькі смішні срібні хвилі
І пір я і пір я мов манну скидати у неї
Жінки на Голгофу ітимуть не знаючи втоми
Нестимуть вино і хліби, свіжопійману рибу
Й насититься тільки один їхній глиняний ідол
А більше не стане ні їжі, ні трунку нікому.
