(Байка.)
«Берегитесь лжепророков,
которые приходят к вам
в овечьей одежде,
а внутри суть волки хищные.»
( От Матфея, гл.7, ст.15.)
Вовкам сутужно жилось в лісі.
Не те, що горобцям у стрісі...
Або - барашкам у кошарі,
Все наяву - а не в примарі:
Поїсти, пити і тепло
Завжди є, буде і було.
Не треба їм зайців ловити,
На місяць з голодухи вити.
Хрумти сінцем і думай думку,
Чому барашка ти, не умка?
І маючи велику владу
Вовки зібралися на Раду...
На місяць дуже довго вили,
Доки достатньо було сили.
І так, і сяк і всяк рядили,
І, накінець, все ж порішили:
«Ми –хижаки, ми є еліта,
То ж їсти маємо досита,
В теплі купатись, добре спати,
Лиш за обідом працювати!
Щоб все оце ми з вами мали
Тре, щоб овечки не признали,
Що ми їх люті вороги,
А думали, що ми боги
Прийшли од лиха рятувати,
Від всяких напастей спасати...
Щоб одурить дурних без міри
Одягнемо овечі шкіри».
Так порішили й так зробили.
Й в кошарі надто довго жили...
Пройшли і дні, і літочк;,
А від барашків – кісточки.
І за кошарою, й в кошарі...
І наяву, а не в примарі.
Отак завжди усім буває,
Хто «от Матфея» не читає,
Завжди про себе лише дбає
І про отару забуває.
Барашкам хочу раду дати
Аби до розуму призвати,
Хрумти сінцем і думай думку,
Чому барашка ти, не умка?
ID:
592381
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.07.2015 08:34:11
© дата внесення змiн: 08.07.2015 08:34:11
автор: Евлампій
Вкажіть причину вашої скарги
|
