|
Насправді дуже складно зрозуміти, що саме очікую від життя. Буде це кар’єрний зріст і великий будинок за містом, чи велика сім’я і пристойна робота з роботодавцем-шизофреніком, чи, зрештою, прожити ще один день завтра без турбот і сліз. В будь-якому випадку, цього завжди буде мало. Людська природа влаштована по-жидівськи. Все собі і нікому. Дайте це, і це, а хочу ще те, і се… і що ж ми отримуємо в результаті? А нічогісінько. Сьогодні в тебе є друзі, батьки, хороша робота. І, здається, що ще потрібно для щастя? Але ж люди не мовчать. Мовляв, мужика тобі треба для повного щастя. І ти б жила щаслива, якби не ці тупі дорікання. Стоїш і думаєш: а й справді, у Таньки там вже чоловік, діти, і в Ольки наречений, а я тут така вся в роботі і т.д. і т.п. І ось саме в цей момент починається найгірше: усвідомлення власної неповноцінності, депресія береться нізвідки, а парочки на вулицях починають нестерпно дратувати (хоча раніше ніякого діла до них і не мала). Ходиш шукаєш, видивляєшся, може це він, той єдиний, чи ось той, чи той. І коли не знаходиш ЙОГО – розчаровуєшся. Згодом і друзі тебе не цікавлять, і батьки тобі не потрібні, і робота надокучає. Приходиш додому пізно увечері, скидаєш усі шмотки і втомлено падаєш у ліжко. І плачеш, плачеш, плачеш, розкисаєш і розплавляєшся на подушку, мов розпечене олово. І так день за днем, тиждень, місяць, півроку. Аж доки не приходить той самий день, коли голову осяє маленька примітивна думка: хіба ж лише у цьому щастя? Люди нав’язують тобі хибні стереотипи, в телевізорі щодня розповідають, як тобі жити, і ти вже не думаєш власними думками, ні… Ти запрограмована на чуже життя. На те, яке хочуть твої батьки, твої друзі, ба, навіть, чужі люди! А чого хочеш ти? Для чого ти живеш?!
І з усвідомленням цього починаєш жити по-новому, так, як підказує серце. Ти вже не шукаєш половинок, не підпорядковуєшся чужим мріям і навіть не живеш під чужі правила.
Ось чому мене не цікавлять думки людей. Ось чому я категорично відмовляюсь їх слухати. Їхнє життя – не моє життя, бо моє мусить бути по-моєму.
П.С. Все хороше прийде з часом…
ID:
582514
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 20.05.2015 19:03:16
© дата внесення змiн: 20.05.2015 19:06:00
автор: Влада Грушицька
Вкажіть причину вашої скарги
|
мабуть, в цьому сенс літератури - вправляти мізки))
