|
Так швидко мчиться час,
Неначе грає з вітром в перегони,
Все повернути хочеться назад,
Але на жаль, - це тільки мрії.
Так швидко промайнули дні щасливі,
Що доля нам колись подарувала,
Хвилини радості і смутку, -
минулим спогадом зосталось.
А нашу зустріч першу, пам'ятаєш?!
Як вперше, ти до мене підійшов?!
Як вперше, погляди переплелися наші?!
Як вперше, ми розмову розпочали нашу?!
Як вперше, ніжно ти мене обняв,
Ховаючи від прохолоди вітру?!
Як вперше, солодко мене поцілував,
В проміннях сонечка палкого?!
Як вперше, ти мене провів додому?!
Як вперше, мою взяв ти руку?!
Як вперше, ти мені сказав скучаю?!
Як вперше, ти мені сказав КОХАЮ?!
Твій поцілунок – п'янить душу,
А ніжний дотик – зупиняє подих …
Твій погляд - зачаровує мене,
Ти – це ЖИТТЯ моє!
Палкого сонечка проміння – нам шлях в майбутнє освітляє,
А прохолоди вітер – наші серця навіки прагне поєднати,
Наше кохання – небес дарунок,
Його потрібно зберегти…
Залежить зараз все від тебе,
Від того, чого ти хочеш мати у житті,
Ти знай завжди, хоч щоб не сталось,
якби життя не закрутилось наше …
За твою посмішку ясну, що на обличчі сяє,
За іскорки, що мерехтять в твоїх очах безкраїх,
За твоє щастя, за душевний спокій,
Життя готова я своє віддати …
15.02.2010р.
ID:
579228
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.05.2015 08:26:13
© дата внесення змiн: 03.08.2015 20:10:40
автор: Nimfa
Вкажіть причину вашої скарги
|
