Стара кав'ярня... Вона і він...
Тремтячий голос... Між слів - питання...
Не зводить погляд з її колін,
Але стіною її вагання...
Воскресла пам'ять, а там - ВОНИ...
Смакує цнота навпіл із шалом.
Зі спільних таєн, хіба що сни
Й слова кохання звучать хоралом...
Кавовий смак вернув до тями...
От їй би в осінь, вона ж - у квіт...
Й відверто так, не манівцями:
- Тебе чекала я стільки літ!
якщо колись чиясь душа запрагне зібрати до реанімаційних наборів, що мають воскрешати дух і душу, всі винаходи людства - то і ваша цнота в суміші пропорційного бажання, кави, спраги кохання і цих колін буде там!
буде...
і вже свою справу життєдайну робить...
Зараз поскаржуся на вірш! Захотілося випити кави! І це на ніч! Громадяни! Відбувається масове зомбування людей! Смак кави відчув мало не кожний коментатор! Ця Лія - чаклунка!
Лієчко! Дуже гарно і чуттєво які там вагання? У квіт! однозначно!
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Вишукано, зі смаком, пристрастю і журливістю. Прекрасна лірика! І хоча я не люблю слово "кава",з Ваших вуст воно сприймається по іншому. "Стара кав'ярня"- ассоциируется с русским: "старая таверна". Что-то в этом тоже безусловно есть. Атмосфера и запахи улавливаются.
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Смакує цнота навпіл із шалом... - який спокусливий коктейль І нащо ж вона до осені чекала свого квіту? Хороший, чуттєвий, романтичний, настояний на львівській каві вірш. Вітаю з поверненням натхнення