Найдовший тиждень вже минув.
Весна нашіптує віконцю.
А душу рве нестерпний біль.
І ти не радий тому сонцю.
Бо моє сонце заховалось.
Лиш виглянуло й поманило.
Ще не зійшло, а вже злякалось.
Й мерщій за обрій поспішило.
Та я скажу своєму сонцю:
”Не бійсь тепло ти дарувати!”
Дай шанс засяяти промінню.
І буде радість панувати.
