|
Невігласи, нахаби, ненажери,
Сліпі, глухі, а інколи й німі,
П'єте із засмальцьованих фужерів,
ПливЕте у дірявому човні.
Без співчуття, без совісті, без страху,
Переступивши честь, йдете вперед,
Без каяття, без каторги, без краху,
Замість вершків намазуєте спред.
Як хтось упав, то зась йому піднятись,
Як хтось благає, хай вже замовчить,
Як плаче хтось, то страшно загубитись
У почутті, яке в душі болить.
Як хтось чекає, вам це не помітне,
Життєва черга жалості не йме,
Не бачите ні старших, ні вагітних...
Бо дивитесь у дзеркало "криве".
Як просить хтось, не чуєте навмисно,
Питає хтось - знов репліка німа.
Коли ж Господь в серця байдужі втисне
Добро і чемність?!
Марні ці слова...
Душа живе, допоки є надія
На співчуття, на дружбу, на любов.
Такими ж вчинками даєте сили Змію...
Спиніться, доки ще гаряча кров!
Автор: Катерина Лук'яненко
12.06.2014
ID:
542514
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 09.12.2014 11:15:35
© дата внесення змiн: 09.12.2014 11:15:35
автор: Катерина Лук`яненко
Вкажіть причину вашої скарги
|
