Сізіф
Чхав я, на ваші закони,
Їм я, не буду підвласний.
Уважно роздивіться, корону,
Від ваги якої мені не упасти.
Сприйняття, яким тіло наділене,
Має лиш схильність до розширення.
Я буду серед всіх вас новим ідолом,
Якому байдужі, сором та втихомирення.
Слова нещадно топтатимуть усіх ворогів,
Мій розум, фортеця, яка вміє атакувати.
Світ набуватиме обрисів моїх відчуттів.
Я давно проковтнув прості людські вади.
А ще, я міцно забув про усмішку дитини,
Про буденне прагнення людського наміру.
Кудись зникла цінність наступної днини,
Я розчинився крізь призму злого гаміру.
І, тепер, повинен поставити на місце,
Втрату, від розбалансування ідеалу,
Сфери, яку, вважатиму ненависним,
Втіленням дурості мого провалу.
Коли я сповнений упевненості,
Що моя праця кишить сенсом,
Ловлю себе на миттєвості,
Де гублюсь в декадансі.
