Уже відчутно стало важче,
І у душі увесь цей біль.
Часи пройшли і гарний настрій,
Тепер лише на рани сіль.
Що зробиш ти,"людино діла"?
Немає в світі боротьби.
Пройшли часи, ти не зуміла
Запобігти цей шлях війни.
Не світить вже яскраво сонце,
хоч мало хмар на небі є.
Але і не ллє із неба дощик,
йому не має чим і де.
На вулицях туманно й тихо,
І нас там менше кожний раз.
Прийшло до нас підступно лихо,
Без відчуття і без образ.
У снах до сонця тільки лину,
Надія, мабуть, ще живе.
Знайти все мрію я долину,
Де хоч у когось радість є..
Але зневірилися зовсім,
Потворні вулиці й міста.
Існуємо тепер наосліп,
Не розтуляючи уста.
Та десь існує та долина,
В якій панує щастя час.
Де живуть люди,гарна днина.
Але, на жаль, немає нас..
