Обійми мене подихом вітру,
ароматом чаруючих трав,
Подаруй мені неба палітру
у спокусі вечірніх заграв.
Розмалюй мої сни візерунком,
переливами суму дібров,
Доторкнися до мене цілунком,
щоб щасливою стала я знов.
Зачаруй мене співом стеблини
очерету над плесом води,
На дні моря кохання перлини
лиш для мене одної знайди.
Розкажи мені казку шовкову,
що блукає у тиші ночей.
Заспівай із дощем колискову,
розчинися в безодні очей.
Ти мене укради на світанні,
свідком буде лиш стиглий розмай.
Вже зоріє...у миті останні
ти кохай....до нестями кохай!
29.05.2013
ІРА,
Якби ти знала, як я сумую без твоїх лірично-романтичних рядочків, ти б так надовго не зникала!
ГАРНИЙ СЮЖЕТ! ШКВАЛ ЕМОЦІЙ! СЛОВА НІБИ ТАНЦЮЮТЬ У ШАЛЕНОМУ РИТМІ!!!
Ірина Кохан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердно дякую Вам,дорога Олечко,за таку височезну оцінку мого віршика! Мені дуже-дуже приємно! А надовго зникати примушує шалений ритм життя! Але подумки я завжди тут!!!!