Розквітла квітка на вершині –
Десь там висо́ко у горах.
Серед каміння, у пустині
Розквітла, перемігши страх.
Проміння сонячне палило,
А вітер в сторони шматав
Усе її тендітне тіло –
З корінням вирвать обіцяв.
Вона ж, чіпляючись за скелі,
Стояла всім наперекір.
Вона одна по всій пустелі,..
Щоб милувати потім зір.
Встоя́ла… Вижила… Розквітла…
Стебельце рівне, хоч гнучке.
Так ніжно тягнеться до світла!
Таке маленьке, а рвучке…
А квітку цюю породила
Свята ізраїльська земля.
Вже скільки люду приходи́ло
Помилуватися здалля!
З усіх куточків приїздили
Хоробру квітку споглядать,
Від неї щоб набратись сили,
А їй - захоплення віддать!
Безстрашне крихітне створіння
На світ з’явитись спромоглось,
Де без води його коріння
В каміння міцно так врослось…
Нема родючої земельки…
І во́ди там є дефіцит…
Та кожен, встаючи раненько,
Над даром Божим тим тремтить.
Для них та квітка – це святеє,
Щось неймовірне, неземне.
Любов у кожного, на теє,
До Батьківщини не мине!
Бо ж змалку ту любов лілеють:
Не шкодять свого, не псують.
Бо те, що знищиш – не приклеять,
На місце те - не повернуть.
Вони не мають чорноземів,
Що можна вивезти й продать.
І сотні літ на свою землю
З повагой будуть ще ступать!
Нема сміття там при дорозі:
Земля – дар Божий – то святе!
Тому Ізраїль весь так схожий
На тую квітку, що цвіте!..
І я звертаюсь до вас, ЛЮДИ!
Не нищи свого! Не продай!
Хай НАША ЗЕМЛЯ квітнуть буде!
Створімо й в УКРАЇНІ РАЙ!!!
30 квітня, 1 травня 2014 р.
м. Київ
